Бажання рости, розвиватися і заробляти багато грошей — хороше і правильне. Саме цим прагненням керуються чимало кандидатів, які вирішили стати рекрутерами, чи вже стали ними і нині шукають роботу.
Перед тим, як отримати цю роботу і почати знаходити найкращих спеціалістів для компанії, потрібно відволіктися на кілька дрібниць. А саме — самому пройти співбесіду.
Отже, що запитають у майбутньої зірки рекрутингу, яких найпоширеніших помилок припускаються під час інтерв’ю та у яких випадках наймарі п’ють валер’янку і кажуть: ні-ні, можливо, в іншому житті.
За час роботи агентства AboutHR ми закрили чимало подібних вакансій, поспілкувалися з сотнями кандидатів і впевнені: наш досвід точно стане в пригоді тим, хто сьогодні натхненно пише мотиваційного листа чи готується до інтерв’ю.
Вакансію — “однією лівою”
Кожен хороший наймар знає: закрити вакансію зовсім не просто — “айтішники” отримують чимало хороших пропозицій і обирають найкращі. Окрім того, досвідчені фахівці, як правило, затребувані, а ті, хто справді подумує про нову роботу, не пише про це в профілі LinkedIn, Тому рекрутеру доведеться “сім разів упріти”, щоб швидко і якісно знайти потрібного спеціаліста.
Але, буває, приходить людина, яка гордо заявляє, що закриває вакансію “однією лівою”. Саме це ми почули від одного з кандидатів, який під час інтерв’ю заявив, що закриває вакансію за дві години (за місяць — 30-80 штук). Звісно, ми здивувалися, адже в середньому рекрутер закриває 2-4 вакансії на місяць (5-7 — це вже великий успіх!). З великим інтересом запитали у кандидата: у чому ж секрет такої працездатності. На жаль, супер-герой мовчав і кліпав. Навіть більше — нічого не знав ні про “воронку” (кількість кандидатів, з якими треба поспілкуватися для закриття вакансії), ні про інші основи професії наймаря. Звісно, йому відмовили. У подальшому цей чоловік відгукувався на всі вакансії, які бачив, і в кожному випадку описував свої високі і непересічні успіхи. У базі агентства ми записали його як “Хвалько” і, коли бачимо черговий відгук на вакансію, подумки бажаємо успіху. Часу на самопрезентації цього кандидата у нас просто немає.
Отже, хороша самооцінка — це чудово, але надмір самовпевненості може зіграти з людиною злий жарт. До кандидатів-супергероїв наймарі завжди ставляться з осторогою. Головна проблема таких людей в тому, що вони не завжди оцінюють себе адекватно, не розраховують умінь, навичок, і, відповідно, не в змозі впоратися з роботою.
Правда і тільки правда
Ще одна кандидатка, яка жила за кордоном з хлопцем-програмістом, зазначила в резюме, що два роки займалася рекрутингом і має значні успіхи. Звісно, ми поцікавилися: на яких ринках вона працювала? Дівчина відповіла, що займалася релокейтом. А релокейт (переїзд на роботу в іншу країну), як відомо, потребує ще більше часу на пошук кандидата і закриття вакансії. “Айтівець” має ухвалити рішення переїхати до іншої країни (як правило, з сім’єю), облаштовуватись на новому місці, оформити документи на проживання та працевлаштування. Усе це потребує часу, досвіду і терпіння. Якщо в Україні вакансія у середньому закривається за 2-4 тижні (це час до отримання пропозиції про роботу), то під час релокейту мова йде про місяці.
Ми запитали: скільки вакансій закривала кандидатка? Відповідь вражала: дівчина стверджувала, що щомісяця перевозила до Європи 4-5 програмістів. Ця цифра була б просто чудова, якби лише була правдива. Ми маємо власний досвід роботи з іноземними замовниками, знаємо процеси релокейту, тому не повірили розповіді кандидатки. Останньою краплею стала відповідь, що вона хоче ставку і три відсотки від закритої вакансії. Але ж ринкові бонуси рекрутеру за закриту вакансію — 10-30 відсотків! Ми довго сміялися з такої “досвідченості” і щиро побажали дівчині успіху в майбутньому. Тому радимо: говорити правду і лише правду, Адже вміння і компетенції неможливо вигадати, навіть начитавшись розумних статей про рекрутинг. Окрім того, неправдива інформація рано чи пізно випливе і, якщо вас взяли “привозити в Європу по 4-5 програмістів на місяць”, то через місяць запитають: “Де?! Де наші чудові і вкрай необхідні кадри для термінового проекту?!”. А бути звільненим за профнепридатність — набагато гірше, ніж просто не пройти співбесіду.
Ми переконані, що відсутність досвіду не є недоліком (всі ми колись були початківцями), і при гарному знанні мови, наполегливості та працездатності можна досягти будь-яких висот.
“Do you speak english?”. “Шо?”
Під час співбесіди (інтерв’ю) у вас обов’язково запитають і про рівень англійської. Будь-якому наймареві без знання мови не обійтися, а рекрутеру й поготів.
Між тим, кожного разу, читаючи в резюме горде “Intermediate”, рекрутери нашого агентства трохи напружуються. За “Intermediate” може ховатися все, що завгодно. Коли ми уточнюємо, на якому рівні кандидат знає мову (і чи готовий перейти на неї тут і зараз), то у відповідь можемо почути: “Я ходив на курси два роки, але останні півроку мав мало практики і трохи забув”, “Зараз не готовий, давайте зідзвонимось іншим разом, я підготуюсь” або “Коли буде практика, дуже швидко почну говорити!”.
До речі, найсмішніший випадок у агентстві стався з кандидатом, який претендував на керівну посаду. Чоловік запевнив, що вільно володіє англійською, але на запитання: “Якими є найважливіші навички менеджера?” (what are the key skill of a good manager?), відповів: “Experience, experience and experience” (тобто: досвід, досвід і ще раз досвід). Відповіді на наступні запитання також складалися з одного-двох слів.
Насправді “Intermediate” — це середній рівень, який передбачає володіння мовою на цілком пристойному рівні і в побуті, і на роботі. Людина повинна вміти висловити свою думку (нехай і простими реченнями) та розуміти співбесідника.
Тому, друзі, пишіть, як є. А краще – наполегливо вивчайте англійську.
33 нещастя
Кожен працедавець прагне отримати фахівця, який не тільки володіє певними професійними навичками, але й має бажання, натхнення та мотивацію працювати. І кожен власник компанії хоча б раз мав справу з працівником, що має цілу “торбу проблем” (таких називають “33 нещастя”). У такого працівника, як правило, одночасно хворіють двоюрідний дідусь та двоюрідна тітка, виникають побутові трабли (які вимагають присутності вдома), ламається машина та стаються сотні інших катастроф. Особливо прикро, коли все це стосується рекрутера, який є “першою лінією оборони” компанії, і має сам невтомно шукати (і знаходити) мотивовані кадри.
Найлегше, звісно, такого “пацієнта” виявити лікареві. Він з порога запитує: “Лікаре, я помру, так”? І одразу зрозуміло: пацієнт прийшов по душу лікаря. Втім, рекрутери також чудово “бачать” людей. Чимало запитань під час інтерв’ю стосуватимуться саме мотивації, причин звільнення, ставлення до попередньої роботи.
Наймарі (і особливо майбутні роботодавці) завжди ставлять питання про попередні місця роботи, про проблеми, які виникали, як вони вирішувались і хочуть почути з уст кандидата його трактування ситуації, її причин і висновків щодо неї. Зазвичай люди, які самі створюють проблеми, не найкраще відгукуються про своїх колишніх колег та працедавців.
Ніхто не хоче мати в компанії людину, яка створюватиме проблеми та поширюватиме “бацили” песимізму.
Люди, яким потрібне “перезавантаження”
Втім, відсутність оптимізму не є ознакою поганого фахівця. На інтерв’ю може прийти чудовий спеціаліст, який багато і результативно працював на одному (чи декількох) місцях роботи і “вигорів”. По-хорошому, таким людям потрібен відпочинок, а ще краще — перезавантаження. На жаль, чимало з тих, хто “вигоріли”, починають шукати нову роботу, ще коли не висохло чорнило на наказі про звільнення. Досягнути вагомих результатів цим людям буде дуже складно: вони втомлюваттимуться, ображатимуться з найменшого приводу, працюватимуть з низьким KPI.
Щоб не потрапити до категорії людей, які “вигоріли”, варто пам’ятати: за власний ресурс відповідаєте ви самі. Які б гарні умови та блискучі перспективи не обіцяли роботодавці — відпочивати, планувати робочі задачі, не допускати форс-мажорів — ваше пряме завдання.
Бути собою
Якщо ви твердо вирішили знайти роботу рекрутера (чи опанувати цю професію) — дерзайте. Розкажіть про ваш досвід, поясніть, чому ця професія для вас цікава (про гроші ми вже зрозуміли). Не зайвими будуть дипломи, сертифікати та інші підтвердження знань та навиків у цій сфері, тим більше, що ринок сьогодні пропонує чимало курсів та інших можливостей для навчання (Тільки не повторюйте поширену помилку наймарів-початківців, які проходять курси чи тренінги, що обіцяють зробити з новачка рекрутера-профі за тиждень).
Продемонструйте “настрой” і настрій. Будьте щирі і наполегливі. В якийсь момент (можливо, навіть сьогодні) “зорі” вашої кар’єри обов’язково складуться і на запитання про місце роботи ви легко й невимушено скажете “рекрутер”. А про зусилля, яких це коштувало, нікому знати не обов’язково.
